Свято-Iванiвська Лавра 

Студiйського Уставу УГКЦ

Історія ікони Матір Божа – Всецариця

Ікони Пресвятої Богородиці займають чільне місце як у іконографії так і у народному благочесті від самих початків існування Церкви. Четвертий Вселенський Собор, який відбувся у Халкедоні у 451 році урочисто проголосив Марію Матір’ю Божою – Богородицею (Θεοτόκος). Від того часу і аж по сьогоднішній день у східній іконографії вона ніколи не зображається самою, але завжди з Христом, якого тримає на своїй руці. У історії християнської іконографії знаходимо досить багато ікон Пресвятої Бо- городиці, які мають свої особливі назва. ікона, яка зображена на титульній сторінці даного видання належить до ікон, які у науковому світі отримали назву «Матір Божа – Всецариця» (з грецької Παναγία Παντάνασσα).

Причиною цього є те, що на ній Богородиця представлена зі скіпетром у правій руці, який є символом царської влади. У лівій руці вони тримає Христа – Спасителя світу. Символом цього є земна куля, яку бачимо у лівій руці Христа. Коли уважно придивитися, зауважуємо, що Богородиця, тримаючи у руці скіпетр, одночасно вказує на свого Сина. Також Христос Ісус правою рукою вказує на свою Матір. Автор ікони цим самим нав’язує до слів Христа, які Він промовив на хресті до свого возлюбленого учня св. Йоана Бого- слова: «Ось Мати твоя!» (Йо. 19, 26) Христова Церква від самих початків відчитала ці слова Христа дуже особисто, а тому навчає, що Матір Христова є також Матір’ю кожного з нас. А тому ми повинні до неї повсякчас прибігати з нашими молитвами. Найбільш відомою іконою «Матері Божої – Всецариці» є та, яка знаходиться на Афоні у монастирі Ватопед. Вона була написана у XVII ст. Вона належить до ряду чудотворних ікон, оскільки люди, які приходили з вірою і молилися до Господа пе- ред нею, отримували зцілення від ракових хвороб. Ікона «Матері Божої – Всецариці», яка зображена на титульній сторінці, походить з храму села Семенівка, Пустоми- тівського району, Львівської області. Виконана вона на дереві темперою і олійною фарбою. Ікону датують другою половиною XVIII – початком XIX ст. На даний час ікона зберігається у Храмі Премудрості Божої Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ.