Миколаївська церква з с. Кривки

ігор сальніков

Першою церквою перевезеною до Львова на місце майбутнього скансену стала Миколаївська церква 1763 р. з с. Кривки, яка стала  центральним  діючим  храмом  Свято-іванівської Лаври.

Попри те, що через село в часі Першої світової війни проходила лінія фронту, і саме село кілька разів горіло, церква залишилась неушкодженою. У 1928 р. розпочалося будівництво нового храму більшого від Миколаївського за розмірами. Вже у 1930 р. стараннями відомого українського мистецтвознавця М. Драгана та професора І. Свенціцького церкву перевезли до Львова, на Кайзервальд, неподалік від монастиря Студитського Уставу. Тут її збирали майстри з с. Цинява, що на Івано-Франківщині, Т. Джурин та П. Демків. 

Навесні 1931 р. церковне подвір’я обвели огорожею, збудували дерев’яні ворота і невеличку хвіртку. Того ж року було встановлено іконостас XVII ст. зі села Воля Жовтянецька, який зберігався в Національному музеї. 7 липня 1931 р. дерев’яна церква Лаври Івана Хрестителя була посвячена як храм Премудрості Божої. 

Конструктивно Кривківська церква складається із трьох зрубів різної величини, приставлених один до одного. Кожний зруб перекритий верхом з кількома заломами-ярусами. Перехід від зрубу до перекриттів досягається накладанням восьмерика, на який ставиться зрізана піраміда, а далі, зменшуючись у розмірі, ця конструкція повторюється у кожному перекритті. На останніх ярусах зведено восьмигранні шоломоподібні верхи, що немовби виростають з нього. 

Внутрішній простір подібний до театральної сцени: через фігурно прорізаний вхід з бабинця до нави видно різьблені решітки іконостасу, а далі через царські врата – престол з кивотом. Іконостас повторює форму підкупольного простору нави. А там, де світло не перетинається з тінями, простір доповнюється декором. Маленькі віконця освітлюють тільки наву, творячи контраст із затемненим бабинцем. Над навою – хори, які ззовні перетворюються на декоративні галерейки. 

Церква стала першим експонатом створеного 1966 р. Музею народної архітектури та побуту. Навесні 1990 року її передано під опіку монахам Свято-Іванівської Лаври монахів студійського уставу. 

Художник І. Грабар писав про цю церкву: «Тут, у цих легко злітаючих до неба струнких силуетах храмів, у дитячій простоті конструкції, що надає їм вигляду дивовижних іграшок, виявилась вся надзвичайна чарівність цього справді народного мистецтва».

Пiдписуйтесь на нашi новини